Цю повість автор присвячує пам’яті радянських розвідників, які загинули на невидимому фронті Великої Вітчизняної війни. Подвиги живих і пам’ять про загиблих мовчазно береже архів.
Порушимо це мовчання. Тепер це можна зробити. Візьмемо одну з папок, струснемо з неї пилюку часу. Почнемо читати документи. І ось ми вже чуємо живі голоси й бачимо героїв повісті.
Комментарии