Другого дня вона розговорилася з подругами. Усі бачили, як вона вийшла на прогулянку за місто зі своїм майбутнім «коханим», — зрештою, не досить мати велике кохання, а треба ще й домогтися, аби всі знали, що ти особа, яку хтось палко жадає. Подруг змагала велика цікавість довідатися, що ж відбулося, і Марія, переповнена вчорашніми спогадами, сказала, що найсолодшу мить пережила тоді, коли язик торкнувся її зубів. Одна з дівчат захихотіла.

— А ти хіба не розтулила рота?

Зненацька їй усе стало ясно — запитання принесло розчарування.

— А навіщо?

— Щоб він засунув туди язик.

— А яка різниця?

— Не знаю. Але цілуються саме так.

Приховане хихотіння, вдавана жалість у поглядах, мстиве торжество дівчат, у яких ще ніхто по-справжньому не закохувався. Марія вдала, ніби їй до цього байдужісінько, вона теж засміялася, хоча душа в неї плакала.

Нишком вона посилала прокляття на адресу кіно, яке навчило її заплющувати очі, обіймати партнера за шию, відхиляти обличчя трохи ліворуч, трохи праворуч, але яке ніколи не показувало найістотнішого, найважливішого. Вона вигадала досконале виправдання (я не хотіла відразу тобі поступитися, бо не була певна, а тепер зрозуміла, що ти чоловік усього мого життя) і стала чекати наступної нагоди.

Але побачила свого хлопця лише через три дні, на якомусь святі в міському клубі, де він тримав за руку одну з її подруг — ту саму, котра розпитувала її про те, як вона цілувалася. Марія знову вдала, ніби їй байдужісінько, витримала до самого кінця вечора, розмовляючи з дівчатами про артистів та про інших хлопців їхнього міста, вдаючи, ніби не помічає співчутливих поглядів, які вряди-годи кидала на неї котрась. Та коли прийшла додому, то відчула, що її світ обвалюється, проплакала цілу ніч, страждала протягом восьми наступних місяців і дійшла висновку, що кохання створено не для неї, а вона не створена для кохання. Відтоді вона стала міркувати про те, чи не піти їй у монастир, присвятивши решту свого життя тій любові, яка не ранить серце й не залишає на ньому болючих відбитків, — любові до Ісуса. У школі розповідали про місіонерів, які вирушали до Африки, й вона подумала, що в цьому може знайти вихід зі свого життя, такого вбогого на живі почуття. Тож вона стала будувати плани, щоб постригтися в черниці, навчилася надавати першу допомогу (адже, як розповідали її вчителі, в Африці помирає багато людей), стала приділяти значно більше уваги урокам з релігії й уявляла себе такою собі святою новітніх часів, що рятує людські життя та досліджує тропічні хащі, де живуть тигри й леви.

Але в той самий рік, коли їй виповнилося п’ятнадцять, вона відкрила не лише те, що цілуватися треба з розтуленими губами, і те, що кохання є здебільшого джерелом страждань. Вона відкрила й дещо інше, а саме: мастурбацію. Це сталося майже випадково, коли вона розважалася тим, що лоскотала пальцем у себе між ногами в чеканні, коли мати повернеться додому. Вона мала звичай робити це, коли була малою дівчинкою й у такий спосіб досягала дуже приємного відчуття, аж поки одного дня батько захопив її зненацька за цим заняттям і добряче налупцював, не пояснивши причину. Вона ніколи не забувала про ту прочуханку, зрозумівши, що ніколи не слід доторкатися до свого тіла на очах у інших; а що вона не могла робити цього ані на вулиці, ані у себе вдома, де не мала своєї окремої кімнати, то незабаром те приємне відчуття забулося.

Аж поки настав той вечір, приблизно через півроку після її невдалого поцілунку. Мати десь затрималася, Марія не мала чого робити, батько щойно пішов із дому з якимсь приятелем, і, не знайшовши цікавої програми по телевізору, вона почала роздивлятися своє тіло, шукаючи там небажані волосинки, які відразу ж вискубувала пінцетом. На свій превеликий подив вона виявила якусь дрібну горошинку там, де стулялися її сороміцькі губи. Вона стала гратися нею і вже не могла зупинитися; відчуття, яке вона при цьому спізнала, робилося дедалі приємнішим, дедалі гострішим, і все її тіло, передусім та його частина, якої вона торкалася, немов заклякло в неймовірній напрузі. Незабаром її опанувало майже райське блаженство; це відчуття ставало все інтенсивнішим, вона помітила, що вже майже нічого не бачить і нічого не чує, усе навкруги стало жовтим, аж поки вона застогнала від невимовно гострої втіхи й пережила свій перший оргазм.

Оргазм! Яка насолода!

Це було так, ніби вона злетіла на небо, а тепер повільно спускалася звідти на парашуті. Усе її тіло було залите потом, але вона почувала себе глибоко задоволеною, зреалізованою, сповненою сил. Так ось він який — секс! Яке чудо! Нічого спільного з порнографічними журналами та телевізійними передачами, де всі говорять про втіху, а пики в них скривлені, наче від болю. Нічого спільного з чоловіками, які втішаються тілом жінки, але зневажають її серце. Вона все може зробити сама-одна! Вона повторила це вдруге, уявляючи собі тепер, що до неї доторкається якийсь знаменитий актор, і знову злетіла в рай і спустилася звідти на парашуті, ще більше сповнена сил та енергії. Коли вона почала втретє, прийшла мати.

Марія згадала про своє нове відкриття в розмові з подругами, цього разу не сказавши, що вперше пережила таке відчуття лише кілька годин тому. Усі вони — за винятком двох — знали, про що йдеться, але жодна не наважилася обговорити цю тему. То була мить, коли Марія відчула себе революціонеркою, лідером групи, і, винайшовши абсурдну «гру в таємні зізнання», запропонувала, щоб кожна з дівчат розповіла, який спосіб мастурбації вона вважає найкращим. Так вона довідалася про кілька різних прийомів, — таких, як, наприклад, накриватися ковдрою посеред літа (бо, як сказала одна з дівчат, піт допомагає), лоскотати одне місце гусячим пером (дівчина, що це робила, не знала, як те місце називається), дозволити хлопцеві, щоб він так робив (Марія вважала це непотрібним), спрямовувати туди струмінь води з біде (у себе вдома Марія біде не мала, та вирішила спробувати цей засіб, коли піде в гості до котроїсь зі своїх багатих подруг).

Хай там як, але по тому, як Марія відкрила мастурбацію, і після того, як спробувала застосувати кілька прийомів, про які довідалася від подруг, у неї назавжди відпала охота стати черницею. Ці розваги приносили їй велику втіху, а в церкві навчали, що секс — найтяжчий з усіх гріхів. Від тих же таки подруг вона почула чимало легенд на цю тему: нібито від мастурбації обличчя вкривається прищами, нібито вона може спричинитися до божевілля або вагітності. Свідомо наражаючи себе на всі ці небезпеки, Марія й далі дозволяла собі цю втіху принаймні раз на тиждень, здебільшого в середу, коли батько йшов із дому пограти з друзями в карти.

Водночас вона все більше втрачала впевненість у собі, у своїх взаєминах із чоловіками — і її опановувало дедалі сильніше бажання податися кудись геть з того міста, де вона жила. Вона була закохалася втретє, вчетверте, вона уже вміла цілуватися, сама обмацувала тіло свого хлопця й дозволяла йому обмацувати себе, коли нікого не було поруч, — але завжди в неї щось виходило не так, і взаємини уривалися в ту саму мить, коли вона нарешті переконувала себе в тому, що це саме той чоловік, із яким їй судилося прожити життя. Минуло чимало часу, поки вона нарешті дійшла висновку, що чоловіки приносять жінкам лише біль, зневіру, страждання і відчуття того, що дні тягнуться нескінченно. Якось надвечір, коли Марія прогулювалася в парку й побачила, як мати грається зі своїм дворічним сином, вона вирішила, що й далі може мріяти про чоловіка, дітей та будинок із видом на море, але більше ніколи не стане закохуватися, бо кохання псує все.

* * *

Отак минали роки ранньої юності Марії. Вона ставала все гарнішою завдяки своєму таємничому й сумному виразу обличчя, й до неї залицялося чимало хлопців. Вона ходила то з тим, то з тим, мріяла і страждала — незважаючи на дану самій собі обіцянку ніколи більше не закохуватися. Під час однієї з таких зустрічей вона втратила дівочість, на лаві, за якоюсь машиною; вона та її кавалер обмацували одне одного з більшою пристрастю, ніж зазвичай, хлопець розпалився, й вона, — бо їй уже набридло бути останньою невинною дівчиною в їхній групі подруг, — дозволила йому проникнути в неї. На відміну від мастурбації, що підносила її на небо, після цих зносин залишився тільки біль та цівка крові, яка просочилася крізь спідницю. Вона не спізнала того магічного відчуття, яке опанувало її під час першого поцілунку, — у небі чаплі, призахідне сонце, музика: ні, й вона більш ніколи не хотіла навіть згадувати про це.